Головна сторінка

Розвиток діалогічної компетентності і її значення в освіті 

Сьогодні суспільство ставить перед системою осві ти нові навчально виховні, спонукає до пошуку нових шляхів реалізації їх, розроблення нових вимог до рів ня підготовки вчителя української мови та його ком петентності. Зміна моделі освіти спричиняє і зміну критеріїв якості професійної діяльності. Тому виникає необхідність перегляду підходів до тих проблем, які тривалий час перебувають у центрі уваги дослідників. Однією з них є проблема формування діалогічної ком петентності як здатності мовця «успішно застосовува ти здобуті знання мови, набуті знання і навички в різ номанітних комунікативних ситуаціях у процесі нав чання.

  Стан сучасного освітньо го простору потребує підготовки молодого по коління до активної життєтворчої в якісно но вих умовах сьогодення. Оновлення змісту навчання української мови в загальноосвітніх навчальних за кладах пов’язують із певними змінами в стратегічних напрямах розвитку сучасної шкільної освіти — спря мування навчальної діяльності на вироблення в учнів необхідних життєвих компетентностей, які сприяли б випускникам комфортно і впевнено почуватися в су часному світовому просторі

  Діалогічна компетентність (далі ДК) — це здатність реалізовувати усномовленнєву комунікацію у діалогічній формі в життєво важливих для певного віку сферах і ситуаціях спілкування відповідно до комунікативного завдання.

 ДК передбачає, що мовець уміє планувати, здійснювати й коригувати власну комунікативну поведінку під час породження та варіювання мовлення у різних типах діалогічних висловлювань відповідно до певної ситуації спілкування (контексту), мовленнєвого завдання й комунікативного наміру та згідно правил спілкування. 

 Складниками ДК є вміння, навички, знання, комунікативні здібності, сформовані ставлення, набутий суб’єктний досвід, емоційний інтелект, поведінкові норми тощо, вони тісно пов’язані один з одним та впливають один на одне Першим складником ДК є мовленнєві, навчальні, інтелектуальні, організаційні та компенсаційні вміння.

  До мовленнєвих умінь діалогічного мовлення належать уміння ініціювати і закінчувати діалог; підтримувати спілкування, використовуючи мовленнєві кліше, притаманні діалогам різних функціональних типів; розширювати запропоновану співрозмовником тему розмови, переходити на іншу тему; адекватно реагувати на репліки співрозмовника; емоційно забарвлювати діалог, використовуючи відповідну інформацію, жести, міміку, вигуки, характерні для мовленнєвої поведінки; вести бесіду з однією чи кількома особами відповідно до комунікативної ситуації в межах тематики, визначеної програмою; адекватно поводитися у комунікативних ситуаціях.

Також слід зазначити, що на формування діалогічної компетентності впливає наявність в учнів інтелектуальних умінь, наприклад, для діалогічного мовлення велику роль відіграють уміння класифікувати, систематизувати і критично оцінювати отриману у процесі спілкування інформацію з теми спілкування, висловлювати й оцінювати власну точку зору, власні коментарі з теми, що обговорюється, уміння визначати необхідність інформації, що надходить у процесі спілкування тощо.

    Важливу роль у процесі формування діалогічної компетентності відіграють також навчальні вміння, зокрема використання електронних засобів навчання й організаційні вміння, наприклад, самостійно вести пошук, уміння передбачати і правильно спланувати свою мовленнєву діяльність, правильно вибрати зміст спілкування; уміння спонтанно реагувати на репліки співрозмовника, уміння швидко і правильно орієнтуватися в умовах спілкування; знаходити адекватні засоби передачі змісту спілкування, забезпечувати зворотній зв’язок. Компенсаційні вміння діалогічного мовлення, тобто вміння вийти із складного становища, задіяти адекватні невербальні засоби спілкування; уміння звертатись до співрозмовника по допомогу тощо.